ОБРУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обрушити 1. В долині творилося щось незбагненне: фантастичні руїни… потім хмарочоси… а ще за мить гірські скелі, обрушені неймовірним землетрусом (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 6).
ОБРУШЕНИЙ
Тлумачення слова