ОБРУ́Б, у, чол.
1. Місце, по якому відрубало, відтято шматок чого-небудь.
2. заст. Ділянка землі. Моя земля в однім обрубі (Словник Грінченка).
3. діал. Межа. Скоро ми ввійшли в обриб міста (Іван Франко, III, 1950, 233).
ОБРУБ
Тлумачення слова
ОБРУ́Б, у, чол.
1. Місце, по якому відрубало, відтято шматок чого-небудь.
2. заст. Ділянка землі. Моя земля в однім обрубі (Словник Грінченка).
3. діал. Межа. Скоро ми ввійшли в обриб міста (Іван Франко, III, 1950, 233).