ОБРО́ТЬКА, и, жін. Те саме, що оброть. — Ой, їдь, братко, у службу служити! Дадуть тобі коня вороного, І сідельце з-під злота самого, І попругу — козацьку заслугу, І обротьку з чорненького шовку (Павло Чубинський, V, 1874, 928); Висока розпатлана жінка одною рукою.. чіплялася за стареньку мотузяну обротьку, що обвисала на лишаюватій голові коняки (Микола Олійник, Леся, 1960, 186); * Образно. Повірить людина, спину підставляє, дивиться, а милосердний господар на шию обротьку накидає (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 113).
ОБРОТЬКА
Тлумачення слова