ОБРО́ТЬ, і, жін. Вуздечка без вудил для прив’язування коня. Украли в Козака коня; А Козака об тім журба напала, Що на коні оброть новісінька пропала!.. (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 155); Іржуть тихенько гарячі коні, І рвуть оброті, і в землю б’ють (Максим Рильський, II, 1960, 220); * Образно. Міцну порвали ми оброть, Закинуту на нас в негоду (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 49).
ОБРОТЬ
Тлумачення слова