ОБРО́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до обрости. Вони надибали степову криничку, джерело, що ледве сльозило й виповняло природну западинку, оброслу травою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 342); Раз, ідучи лісом, здибав [доктор] діда, зовсім голого, оброслого волоссям з ніг до голови (Іван Франко, IV, 1950, 195); Щербина, сяючи рудим, оброслим видом, теж починає говорити (Михайло Стельмах, I, 1962, 362); Радянський офіцер уважно перечитав цей увесь оброслий додатками паспорт (Юрій Яновський, II, 1954, 58).
ОБРОСЛИЙ
Тлумачення слова