ОБРО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обросити. Заболочений, оброшений з голови до ніг, він, зрештою, виходить на твердий берег (Михайло Стельмах, II, 1962, 68); Над ночвами підняла оброшене рясним, потом ще молоде обличчя господиня (Петро Панч, II, 1956, 504).
ОБРОШЕНИЙ
Тлумачення слова