ОБРО́ЧНИЙ, а, е, іст.
1. Прикм. до оброк. Особливо часто і детально розповідається в брошурах про численні і всезростаючі податки.. Подушне, оброчний податок, гербові збори, податки на воду і багато інших (Радянське літературознавство, 4, 1963, 107).
2. Який сплачують оброком, натурою; чиншовий, орендний. [Зеленський:] У Мануйлівці люде більше зажиточні [заможні], ніж де: окрім своїх наділів, держать оброчну казенну землю в оренді (Карпенко-Карий, II, 1960, 315).