ОБРЯДО́ВИЙ, а, е. Стос. до обряду, встановлений обрядом. Замість куті був якийсь особливий пудинг (либонь теж обрядовий), обложений букетами фіалок (Леся Українка, V, 1950, 385); Кожне народне свято, окрім зовнішніх, обрядових ознак, має ще свою глибинну наснагу (Літературна Україна, 30.IV 1964, 1);
// Виконуваний під час відправлення обряду. Обрядова пісня.
ОБРЯДОВИЙ
Тлумачення слова