ОБРІ́ЗАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обрізати. З конверта випала фотокартка, красиво зубчиками обрізана (Іван Сенченко, Опов., 1959, 42); З недавно обрізаних гілок час від часу зривались і падали на тротуар великі краплі соку (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 287); Завтра зверни увагу на «Свет и тени» — то мої. Не знаю, правда, чи вийдуть ще, може, цензура не пустить, хоч вони й обрізані редактором (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 167).
2. у знач. прикм. Підданий обрядові обрізання. Корабель був повний добра. Було там і золото,.. і діти християнські обрізані (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 20).