ОБРЕЗКЛИЙ

ОБРЕ́ЗКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обрезкнути. Всі вони [подружки] свіженькі, рум’яненькі.., зграбненькі, .. а вона спотворена передродовими плямами, обрезкла, неповоротка (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 103); Сам [Кабашний] досліджує життя на причілку, насуплений, обрезклий (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 36);
//  у знач. прикм. Лице господаря віддзеркалювало багато страждань.. Воно стало обрезкле, повне (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 215).