ОБРАМУВА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням обрамувати.
2. Те саме, що обрамлення 2, 3. Елегантний котелок і оксамитовий комір пальмерстона дуже личили мсьє Енно: його чорні вусики стрілочками виглядали в такому обрамуванні особливо задерикувато і мужньо (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 41); Вони [горельєфи].. за композицією ритмічні і добре читаються на фоні стінки й орнаментального обрамування (Мистецтво, 6, 1958, 15); Це визначило композицію твору, що має авторське обрамування і центральну розповідну частину — виклад промови селянина (Історія української літератури, I, 1954, 540).