ОБРА́МЛЯТИ, яю, яєш і ОБРА́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБРА́МИТИ, млю, миш; мн. обрамлять; док., перех.
1. Вставляти, поміщати в раму, рамку.
2. Оточувати собою що-небудь у вигляді рамки; облямовувати. Червоні пасма ліщини обрамляли велику площу води з усіх боків (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 45); Чергуються рядками дуб і клен, акація і ясен — живі рими. А кожну зелену строфу обрамлює кучерявий чагарник… (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 38); Очі у неї були великі, дві чорні коси, перекинуті наперед, обрамляли лице незвичайне (Іван Сенченко, Опов., 1959, 45).