ОБРА́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обрамити. Очерет кінчається, відкривається чимала, обрамлена заростями галявина (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 34); Голова його, облисіла над лобом, була обрамлена короною білих кучерів (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 43); З тої хвилини батько ожив у цій простій селянській хаті, вийшов з портрета, обрамленого вишиваним рушником (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 27).
ОБРАМЛЕНИЙ
Тлумачення слова