ОБПОЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБПОЇТИ, ою, оїш, док., перех.
1. Надмірно напувати, завдаючи шкоди. Обпоїти теля молоком;
// Підносячи багато хмільного, доводити до сп’яніння. Танка взяла собі звичай щовечора обпоювати його добре і навіть із собою до комори брала фляшку [пляшку] горілки (Іван Франко, I, 1955, 92).
2. Поїти чим-небудь шкідливим або отруйним, звичайно з певною метою. — Я їм покажу, як заманювати чужих хлопців та обпоювати їх зіллям (Панас Мирний, III, 1954, 59); [Домаха:] Чула я, як ви і людям казали, що я й сяка, й така, що я чимсь обпоїла Василя (Марко Кропивницький, II, 1958, 173); * Образно. Мене тоді, юнака першого гуляння, обпоїв той вітер, як дур-зіллям (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 46).