ОБПЛУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обплутати. Вся на ній одіж була обплутана лісовим павутинням (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 29); Над терасою колони, обплутані виноградом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 313); Натуралістичні описи побуту темного, обплутаного забобонами, відсталого.. селянства — були для автора школою (Василь Еллан, II, 1958, 191);
// обплутано, безос. присудк. сл. Мури парку обплутано електродротами сильного струму (Юрій Смолич, I, 1958, 60).
ОБПЛУТАНИЙ
Тлумачення слова