ОБПЛЕТЕНИЙ

ОБПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обплести. Під комином стояли обплетені лозою бутлі (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 77); «Веранда» — старий іржавий парус на чотирьох кілках, теж обплетених паничами і хмелем — то була гордість Сашка (Юрій Смолич, V, 1959, 46); Мов управлена в зелені рамця, блищала криничка в траві, обплетена лозою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 154);  * Образно. Ми дивились на його виснажене обличчя, на великі, обплетені сизими жилами руки (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 71);
//  обплетено, безос. присудк. сл. Он і грядочка з квітками така малесенька, чого там тільки нема,.. й канупер, і м’ята кучерява,.. та все те барвінком хрещатим обплетено (Леся Українка, III, 1952, 493).