ОБПЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обпекти. Його ліва рука з тильного боку долоні була тяжко обпечена (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 89);
// у знач. прикм. Стогоном і зойками зустрічали ранок знесилені, обпечені люди (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 425); * У порівняннях. Його жінка, як обпечена, схопилася з місця і, пробігаючи повз нього, штовхнула (Панас Мирний, III, 1954, 196).
ОБПЕЧЕНИЙ
Тлумачення слова