ОБПА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обпарити. * У порівняннях. Тільки тепер Марійка згадала про бабусину пшеницю. Мов обпарена, вона схопилась на ноги і.. кинулась бігти додому (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 84);
// обпарено, безос. присудк. сл. * У порівняннях. — Да що на тебе найшло, Якове? Вийшов і здоровий, і веселий, і співав, і розмовляв, а тут разом неначе тебе кип’ячем обпарено (Марко Вовчок, I, 1955, 71).
ОБПАРЕНИЙ
Тлумачення слова