ОБОЖНЮВАННЯ

ОБО́ЖНЮВАННЯ, я, сер. Дія за значенням обожнювати. Велику роль у сарлатів відігравало і обожнювання сил природи (Археологія, VIII, 1953, 71); Він [Т. Шевченко] з іронією говорить про обожнювання царськими блюдолизами самодержців (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 108); Ще зовсім безвусим.. юнаком він призвичаїв себе на Низу до цнотливого обожнювання жінок (Іван Ле, Наливайко, 1957, 74).