ОБОРУДУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех., розм., рідко.
1. Уладнувати, впорядковувати що-небудь, досягаючи бажаних результатів. Умент оборудував діло Назарко. І півня продала [Варка] і падіть торбинку на його позичила (Марко Вовчок, VI, 1956, 294); Перегодом напишу Вам.., і тоді оборудуєм фінансову справу (Володимир Самійленко, II, 1958, 477).
2. Розміщувати, влаштовувати. От же й вийшло негаразд: я поїхав свою сім’ю оборудувати на дачі, а Ви — в Полтаву (Панас Мирний, V, 1955, 400).