ОБО́РОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до оборка. На дівчині була вишивана сорочка з вирізом на оборочці довкола високої округлої шиї (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 25); Орися сидить принишкло, нервово перебирає пальцями оборочку фартушка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 96); * Образно. [Сидір Свиридович:] Що то ті жінки за мудрий народ! До смерті збирала б губи на оборочку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 511).
ОБОРОЧКА
Тлумачення слова