ОБО́ЙМА, и, жін.
1. військ. Металева рамка для кількох патронів, за допомогою якої їх одночасно вставляють у магазинну коробку гвинтівки, пістолета і т. ін. Нагнувшись, підняв [Моргуненко] із землі заіржавлену обойму, набиту патронами (Олесь Гончар, Партиз. іскра, 1958, 20);
// Патрони, вставлені у таку рамку. Він узяв з грузовика гвинтівку, перевірив затвор, заклав обойму патронів і.. мовчки пішов по вулиці в бій (Юрій Яновський, I, 1958, 204).
2. спец. Кільцевидна деталь машини, механізму, в яку вкладаються дрібніші деталі для їх закріплення в певному положенні і т. ін. Щоб останні [ролики] не терлись один об одного, їх складають в обоймі.., яка інакше називається сепаратором (Фрезерна справа.., 1957, 9).