ОБНАДІ́ЄНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обнадіяти. Було заарештовано і чимало селян, а в багатьох на спині горіли рубці од нагайки. Проте роз’їздилися обнадієні бурхливим велелюддям (Андрій Головко, II, 1957, 255);
// у знач. прикм. До Михайла з усіх боків потяглися руки, на нього благально дивилися сумовиті, обнадієні очі (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 157).
ОБНАДІЄНИЙ
Тлумачення слова