ОБМИВАТИ, аю, аєш, недок., ОБМИТИ, ию, исш, док., перех.
1. Мити кругом, з усіх боків; обполіскувати. [Долорес:] Гляділа я його, носила воду опівночі і рани обмивала, і гоїла, і вигоїла (Леся Українка, III, 1952, 335); Наче дитину, обмивав [Митько] теля теплою водою з милом (Олесь Донченко, VI, 1957, 144); Вона підвелась, поставила вечерю на припічку, обмила ложку й миску та й полізла на піч спати… (Панас Мирний, I, 1949, 346);
// Освіжати, змочуючи з усіх боків (про дощ, хвилі і т. ін.). Море, грай! Білий замок обмивай (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 66); Вдарила ж хлюща, рослину обмила, — Й буря, затихнувши, дальш полетіла… (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 305);
// Змивати, знімати що-небудь з якоїсь поверхні. Море обмивало мій бруд і пил, коли я сторч головою летів із пристані (Юрій Яновський, II, 1958, 101); — Повели тих, а тебе ні. Давиде, що вони з тобою надумали? ..З-за дверей сказав: — Сю ніч [уб’ють]! Во обмивали кров оце перед вечором (Андрій Головко, II, 1957, 174); Ще гаразд не обмила [Мелапіка] тіста на руках, обтерла їх сяк-так рушником і кинулась вимішувати лемішку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 324).
2. розм. Тримати кого-небудь у чистоті, регулярно миючи його, перучи йому білизну, одяг. Вона їх [дітей] обмива, .. зодяга і ніколи ж то не втомиться, .. і усяка робота на діточок їй не важка (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 421); Найстарша Настя стала для дівчаток нянькою і матір’ю: білизну пере їм, обшиває, обмиває (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 47); — Поки я сам жив, поти бідував. Ти, моя хазяйко, мене обшила й обмила (Нечуй-Левицький, I, 1956, 159).
3. перен., розм. Випивкою відзначати яку-небудь подію. В хаті цієї ночі ішло гульбище — офіцери обмивали чин, щойно одержаний одним із їхньої компанії (Олесь Гончар, II, 1959, 346).