ОБМИРАТИ, аю, аєш, недок., ОБМЕРТИ, обімру, обімреш, док.
1. Втрачати свідомість; непритомніти. Як почне пані обмирати та стогнати, та в крик викрикувати, то він.. і плаче, і сам людей лає (Марко Вовчок, I, 1955, 127).
2. розм. Ціпеніти, втрачати здатність рухатися від якого-небудь сильного або несподіваного відчуття, зворушення; завмирати. Горпина, слухаючи прокльони дідові, обмирала з страху (Панас Мирний, I, 1954, 285); Він обмирав увесь, здригаючись на згадку про кошмарну смерть Мусія й Мацька (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 424); Раптом подався [становий] постаттю вперед і пронизливо гострими очима вп’явся в стоголовий натовп. Усі так і обмерли (Андрій Головко, II, 1957, 342).