ОБМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обмовити. Давненько написав він заяву до трибуналу Чуваської області з проханням переглянути його справу, виправдати його як навмисне обмовленого (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 237);
// у знач. ім. обмовлений, ного, чол. Людина, зганьблена наклепом. — Бог Авраама, Ісаака і Якова заступився за обмовленого, — продовжував Лейзер (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 96).
ОБМОВЛЕНИЙ
Тлумачення слова