ОБМОТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМОТАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Покривати щось з усіх боків, щільно обгортаючи, обвиваючи чим-небудь; обкутувати. Черевики його розлізлися, Фелікс обмотував ноги йому папером і обв’язував бинтами (Юрій Яновський, II, 1954, 38); Приносить [мати] .. гусяче сало і ним до колін змащус роздуті колоди ніг, після обмотує чистим льняним полотном (Михайло Стельмах, II, 1962, 386); В окрему яму.. склали [опришки] здобуту зброю, змазавши її перед тим овечим лосм і обмотавши сіном (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 187);
// спец. Накладати обмотку. В.. цеху обмотують «ніжні» дроти, призначені для радіоапаратури (Вечірній Київ, 22.III 1957, 1).
2. Обводити що-небудь кругом чимось витким; обкручувати, обв’язувати. Іван зірвався й обмотав тою липчицею Олександрі шию (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 60); Пообідавши, поліз [Павло] між горшки, вибрав глечика, обмотав його мотузкою за шийку так, як ото обмотують мазницю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 131);
// Обплітати що-небудь собою; обвивати. Хміль вхопився за стовбур високої верби, обмотав її, в’язкою впав на вишню (Нечуй-Левицький, II, 1956, 159).
3. перен., розм. Підкоряючи своєму впливові, прихиляти до себе кого-небудь. Артем Петрович.. відчув, як, неначе павутиною, гість обмотує його своєю улесливою ввічливістю (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 30);
// Хитрощами вводити в оману; обдурювати. — Я знаю закони.., знаю людей.. і вмію так зручно обмотати їх, що вони тілько зіпають у моїх сітках (Іван Франко, VII, 1951, 229); Язиком своїм обмотає [Домніка] кождого (Ольга Кобилянська, II, 1956, 155).