ОБМОЩЕНИЙ

ОБМО́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обмостити. Ватько напівлежав у ліжку, обмощений подушками (Андрій Головко, II, 1957, 584);
//  обмощено, безос. присудк. сл. Кучі, поскрипуючи, пропливли мимо, але ще довго після того в повітрі пахло дьогтем, кінським потом і житньою половою, якою було обмощено горшки (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 45).