ОБМО́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обмокнути, обмокти. Їмость побачила нивки з обмоклими, обслизлими кукурудзами (Лесь Мартович, Тв., 1954, 437); Лука Чуплак тупцюється тонкими ногами, як обмоклий когут під стріхою (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1949, 139).