ОБМІЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обміліти. Обміліла за літо Десна повільно котила свої води (Юрій Збанацький, Над Десною, 1951, 132); Того дня річка безшумно несла свої обмілілі води повз вузьку піщану кромку… (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 247).
ОБМІЛІЛИЙ
Тлумачення слова