ОБМЕ́ЖНИК, а, чол.
1. Пристрій, який регулює функціонування машини, установки і т. ін. у межах установленої величини. Сучасні автомобільні карбюратори.. часто конструктивно об’єднуються з обмежником найбільшого числа обертів колінчастого вала двигуна (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 84); У Бельгії на перехрестях вулиць і доріг з пожвавленим рухом установлені обмежники швидкості.. Якщо автомобіль перевищує встановлену швидкість, на світлофорі спалахує червоне світло (Знання та праця, 2, 1968, 5).
2. розм., рідко. Той, хто дотримується застарілих норм і показників у виробництві, не бореться за підвищення продуктивності праці і т. ін.