ОБМЕ́ТАНИЙ, а, е,
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обметати. * Образно. Якась лагідна радість ворушилася біля серця дівчини, .. і навіть непривітні, грубо обметані зморшками очі Корпія Безбородька не руйнували її гадок (Михайло Стельмах, I, 1962, 148).
2. у знач. прикм., розм. Який має великий життєвий досвід; бувалий. Шенчик — бувала, обметана.. людина, сторожка, хитря й лукава (Іван Кочерга, I, 1956, 139).