ОБМЕРТВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обмертвіти. Кіндрат розкрив обмертвілі губи (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 127); В згуках одчувається щось неприродне, обмертвіле, металеве (Степан Васильченко, II, 1959, 329).
ОБМЕРТВІЛИЙ
Тлумачення слова