ОБМЕ́РЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обмерти. Позаду ще тупотіли коні, і обмерла Христя причаїлась у траві (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 124); * У порівняннях. Мов обмерла, скрутнулась вона на місці… і стрілась очима з тою кінською головою, на яку боялась глянути (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 279).
ОБМЕРЛИЙ
Тлумачення слова