ОБМА́ЗКА, и, жін.
1. Дія за значенням обмазати, обмазувати. І, замісивши [глину] з кізяком, Як для обмазки хати, Зліпив [бог] Адама й під тинок Поставив просихати (Володимир Самійленко, I, 1958, 249).
2. Речовина, якою обмазане або обмазують що-небудь. Скромніше виглядає інтер’єр.. хати, в якій стіни вкриті тонким шаром обмазки і побілені (Дерев’яне зодчество України, 1949, 15); Трипільці вирощували пшеницю, просо, жито і ячмінь, про що свідчать знахідки обгорілих зерен в посудинах та їх відбитки в глиняній обмазці жител (Наука і життя, 2, 1965, 47).