ОБМ’Я́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обм’якнути. Козак закинув їм руки на плечі і придавив їх усією вагою обм’яклого тіла (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 225); Серце його взялося такими кольками, що він зупинився, притиснув до грудей велику, обм’яклу раптом руку (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 257).
ОБМ’ЯКЛИЙ
Тлумачення слова