ОБЛИСІТИ, ію, ієш, док.
1. Утратити волосся, стати лисим. Колись на цій голові буйно розвівався традиційний козацький оселедець, але тепер вона дуже облисіла (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 7); * Образно. — Це люди з тих кучерявих кармазинників у смокінгах, розум яких давно вже облисів (Петро Колесник, Терен.., 1959, 292);
// перен. Те саме, що облізти 1. Шапка облисіла.
2. перен. Позбутися рослинності, оголитися (про землю, схили і т. ін.). З В владимирської гіркії було видно, як опали у воду.. мости через Дніпро, а там, де була Дарниця, облисіла земля (Петро Панч, В дорозі, 1959, 304).