ОБЛИСІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до облисіти. Голова його, облисіла над лобом, була обрамлена короною білих кучерів (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 43); Вона [шапка] була стара, витерта і майже наполовину облисіла (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 167); Облисілі за попередні роки схили не заліснені, що викликає змив ґрунту (Радянська Україна, 19.VIII 1962, 2).
ОБЛИСІЛИЙ
Тлумачення слова