ОБЛИ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до облишити. Запах паперів, наче дух людини в облишеній домівлі [домівці], вився в шухлядах (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 41);
// облишено, безос. присудк. сл. Чи може се мені так приверзлося, буцім видання чернігівцями того збірника облишено (Панас Мирний, V, 1955, 408).
ОБЛИШЕНИЙ
Тлумачення слова