ОБЛИ́ПЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до облипнути. Колона, минувши смугу трясовин та чаклаків, зморена, облипла багнюкою, видобулась.. знову на тривке, загускле дно (Олесь Гончар, II, 1959, 418); Лоно високе — видавалось з-під міцно облиплого плаття (Панас Мирний, IV, 1955, 139); Облипла спітніла сорочка не ховала від людського зору Ахметового сучкуватого тіла (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 301).
ОБЛИПЛИЙ
Тлумачення слова