ОБЛИЧКО́ВАНИЙ, а, е, буд. Дієпр. пас. мин. ч. до обличкувати. Уява малювала трагедію, що відбувалася не тільки в домні, а й у тій обличкованій білими кахлями, просторій і світлій кімнаті (Павло Загребельний, Спека, 1961, 132).
ОБЛИЧКОВАНИЙ
Тлумачення слова