ОБЛУПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ОБЛУПИТИСЯ, лупиться; мн. облупляться; док.
1. Втрачати повністю або частково верхній шар, покриття, оболонку і т. ін. крутом, по всій поверхні; обдиратися, облущуватися. Була поруч з кошарою й хата чабанська, вона теж облупилась (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 301);
// Відпадати, осипатися частинками, шматками. Замазка, покладена на скло в теплу суху погоду, добре засихає, не відстає і не облуплюється (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 33); Фарба на гратах давно облупилась, облізла (Олесь Донченко, V, 1957, 538);
// Облущуватися під дією сонця, вітру і т. ін. (про шкіру людини). Анжела витягла дзеркальце,.. припудрила ніс, який трохи облупився від сонця (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 206).
2. тільки недок. Пас. до облуплювати.