ОБЛОЖИТИ, ложу, ложиш, док., перех.
1. Те саме, що обкласти 1, 2. Взяли її [качку] тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко, обложили його пір’ячком (Українські народні казки, легенди.., 1957, 360); Мов хто обложив кригою Петрове серце, мов хто холодними руками узявся за його горло від тих слів (Панас Мирний, I, 1954, 352); Хмаронька небо кругом обложила (Іван Манжура, Тв., 1955, 120); Зійшов місяць і обложив тьмою половину гір (Гнат Хоткевич, II, 1966, 188);
// безос. Гори обложило хмарами (Степан Чорнобривець, Визволений, 1949, 122).
2. Оточити військами з метою оволодіння, завоювання. Коли Семен обложив палац, усе військо перекинулося на його сторону (Українські народні казки, легенди.., 1957, 246); Фашистські полки й дивізії, що обложили Севастополь, вже заме ту шилися, кинувши частину своїх сил на Керч і Феодосію (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 410).
3. спец. Оточити звіра під час полювання. — Ну, що, Адаме? — жвавішає Аркадій Налеріанович.. — Обложили сіроманця, — ворухнулась у хащі волосся посмішка. — Можна й зараз виїжджати на полювання (Михайло Стельмах, I, 1962, 397).
4. Обшити, оздобити чим-небудь.
5. розм., рідко. Покласти спати.
// обложив її з дітьми, — було це уночі (Словник Грінченка).
6. безос. Покрити при захворюванні білими нальотами (горло, язик і т. ін.).