ОБЛЯ́ПАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обляпати. Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 159); Був обляпаний увесь, бо пішки йшли обіч дороги і машини весь час оббризкували нас болотом (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 25).
ОБЛЯПАНИЙ
Тлумачення слова