ОБЛЯМІ́ВКА, и, жін.
1. Вишивка або смужка тканини, хутра і т. ін. на краях одягу, взуття і т. ін. для оздоблення; лямівка, оторочка. Козацький червоний кунтуш, з вильотами на рукавах та золотими облямівками так і просився на його пишну постать (Нечуй-Левицький, I, 1956, 579); — Візьміть мою кунячу шубу з бобровою облямівкою та коміром (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 282); * Образно. — А ця облямівка, — вона доторкнулась до Лариної шиї, — найбайдужішого до жіночої краси примусить звернути увагу на золото вашого волосся (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 439).
2. перен. Те, що смугою оточує що-небудь. Ось невеличке озерце, кругле, схоже на голубе блюдечко, в зеленій облямівці (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 10); Пальчасті листки каштанів жовкнуть не одразу. Спочатку на них з’являється вузенька жовта облямівка, кожен листок ніби оторочений темно-золотим обідком, який стає все ширшим і ширшим, поки не захопить увесь листок (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 90).