ОБЛІ́ЖНИЙ, а, е, розм.
1. Тривалий, затяжний (про дощ, сніг). Падав обліжний сніг (Натан Рибак, На світанку, 1940, 217).
2. Суцільно оповитий хмарами. Зупинився [Силантій] біля дверей і, оглядаючи обліжне небо, не відважувався рушити з місця (Анатолій Шиян, Магістраль, 1934, 42).