ОБЛІ́Г, лоту, чол., розм. Протягом кількох років не оране, не оброблюване поле; переліг. Заснули верби на облозі, і вітер задрімав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 85); Глянула [Одарка] на сірий лан облогу, і жахом стиснулося серце дівчини: неможливим.. здавалося їй такий лан двома плугами перевернути (Любов Яновська, I, 1959, 429); Воли парубчак спинив, виліз із борозни на обліг (Андрій Головко, II, 1957, 11); * Образно. Не забудьмо також, доле, І про того — честь йому! — Хто облоги думки оре, Іскри світла кида в тьму! (Павло Грабовський, I, 1959, 511).
♦ Облогом лежати (стояти) — перебувати в занедбаному стані, не оброблятися протягом довгого часу (про поле, лан). А наші ниви сумежні, орю я свою — і дивно мені, що Карпова стоїть облогом, не орана (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 300).
ОБЛІГ
Тлумачення слова