ОБЛА́СКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обласкати. Працьовитий хлопчик був обласканий і дістав притулок (Минуле українського театру, 1953, 13); До цього відлюдкувата, мовчазна, боязлива, вона поволі відтавала, вперше за все своє коротеньке життя обласкана братом (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1954, 101); * Образно. Оксана сиділа під зеленим наметом сосни, обласкана вечірнім сонцем (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 169).
ОБЛАСКАНИЙ
Тлумачення слова