ОБЛАМАНИЙ

ОБЛА́МАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обламати. Поруч [лежала].. акуратно обламана половина гречаника (Іван Ле, Наливайко, 1957, 230);
//  у знач. прикм. Давно не уливані, сіли [гвардійці] за стіл з обламаним краєм (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 390).