ОБЛАГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛАГОРО́ДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Робити благороднішим, підносити в моральному, духовному відношенні. Його [вчителя] обов’язок — піднімати, облагороджувати всіх тих, хто з ним спілкується (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 215); Хай, може, важко буде — не здавайся! Не буде затишку, а лиш вітри в лице!.. Та як тебе облагородить праця, Як поважатимуть тебе усі за це! (Любов Забашта, Калин. кетяг, 1950, 42);
// Робити більш вишуканим, витонченим. Сади облагороджують людські почуття, впливають на самий характер людини (Олесь Гончар, М. Братусь, 1951, 74).
2. спец. Поліпшувати породу, якість і т. ін. чого-небудь. Наш досвід доводить, що облагороджувати дорослі дички найбільш доцільно окуліруванням (Колгоспник України, 4, 1957, 42); У нашій світлій Радянській країні люди.. працюють над вирішенням великих завдань, як вдосконалити, облагородити землю (Юрій Мельничук, Обличчя.., 1960, 4).
3. заст. Підносити у вище звання, стан.